У Запоріжжі чоловік провів 15 років, готуючи помсту жінці, яку він вважав винуватицею своїх бід
Так, 21 січня 2024 року у Запоріжжі чоловік застрелив жінку, а потім, побачивши наряд поліції, застрелився сам. Коли слідчі почали розбиратися в мотивах злочину, їм довелося заглибитися в історію, яка розпочалася ще 1998 року в одній з центральних областей України.
Про це повідомило РБК-Україна.
Чоловік був одружений. Його дружина обіймала посаду голови обласної медико-соціальної експертної комісії, де на той період на посаді головного лікаря медичного центру працювала Олена М.
У тому ж році головного лікаря Олену М. та медсестру Світлану Р. затримують за статтями про шахрайство — нібито вони підробляли підписи для того, щоб один із пацієнтів отримав групу інвалідності. Свідком у справі виступала Олена М. у суді вона стверджувала, що Олена підробила підписи та просила її взяти провину на себе. За це вона пропонувала жінці гроші, та відмовилася. На всіх судах, де розглядалася її справа, був присутній убивця.
2000 року обласний суд виправдав Олену, а медсестру Світлану засудили з випробувальним терміном. Але Олена, попри виправдувальний вирок, вирішила помститися Ірині. Вона підійшла до будинку Ірини та Владислава і кинула в нього пляшки із запальною сумішшю. Ірина та Владислав вижили. З того часу чоловік вирішив помститися Олені.
Наприкінці вересня 2000 року він замовив її вбивство. Але тим, кого він найняв, не вдалося вчинити вбивство — вони були напідпитку і вибуховий пристрій здетонував раніше, ніж Олена вийшла з дому. Вони не лише не змогли вбити жінку, а й постраждали самі.
Правоохоронці затримали їх, і Владислава як замовника. Чоловік свою провину не визнав. 2002 року його засудили на 10 років в’язниці, його спільники отримали по 8 років.
Владислава звільнили у 2008 році. З цього часу він виношував план помсти, але здійснити його зважився через 15 років. З літа 2023 року він регулярно приїжджав до Запоріжжя та брав в оренду одну й ту саму кімнату в гуртожитку. У вересні 2023 року Владислав обдзвонив усі медичні заклади Запоріжжя та дізнався, що Світлана працює в одному з них. Коли він вирахував лікарню, то став чекати її біля роботи та відстежив графік своєї майбутньої жертви.
21 січня Владислав приїхав до району лікарні на таксі, сказав водієві, що йому треба щось передати, та попросив його почекати за рогом. Через деякий час чоловік повернувся в машину, і таксист відвіз його до скверу, де він, сівши на лаву, почав чекати на свою жертву. Для конспірації Владислав одягнув військову форму.
Близько 9-ї ранку Світлана вийшла з автобуса і пішла через сквер у бік свого будинку. Владислав пішов за нею. У сквері чоловік наздогнав жертву та вистрілив у неї — спочатку у спину, а потім контрольним у голову. Після вбивства він забрав в неї телефон і сів на лаву неподалік. За кілька хвилин на місце події прибули працівники поліції. Коли Владислав їх побачив, він вистрілив собі в голову.
Коли слідчі почали розбиратися в подробицях справи, вони з’ясували, що жертва все життя жила в Запоріжжі, ніколи не приїжджала до міста, в якому беруть початок події минулих років, і тим більше ніколи не була однією з дійових осіб тієї багаторічної драми, яка розгорталася у Владислава та його оточення.
Чоловік, 15 років плануючи помсту, шукав жінку, чиє прізвище та ініціали повністю збігаються з медсестрою, яка колись давала проти нього свідчення. І, орієнтуючись тільки на цей факт, він знайшов, вистежив і вбив зовсім іншу людину. Та Світлана, яку він шукав, ще 2002 року вийшла заміж та взяла прізвище свого чоловіка. Плануючи вбивство, Владислав не врахував жодної з можливих ймовірностей. Швидше за все, він навіть не пам’ятав її зовнішності, тому завзято стежив за іншою людиною.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у нашому Telegram-каналі та Facebook!
